Юрій Прилипко про вшанування героїв війни

3 тижні тому Газета Гостомеля 0

24 роки поспіль на місці запеклих боїв в 1941 році, що тривали під час наступу гітлерівських нацистів на столицю, біля ДОТу №480 Київського Укріпрайону (КиУР), що знаходиться по вулиці Чумацький шлях в Мостищах організовуються Дні пам’яті на честь захисників-оборонців Києва та всіх полеглих у війні за ініціативи селищного голови Гостомеля Юрія Прилипка. Чому саме на цьому ДОТі, який став меморіальним комплексом, вже стільки років поспіль організовуються вшанування до Днів примирення і Перемоги над гітлерівським нацизмом, ми поцікавилися в ініціатора цих заходів.

– Мене спонукало до цього саме життя, адже я народився і виріс в Мостищах, – говорить Юрій Ілліч, – де проходила лінія оборони Києва й де залишилися похмурі свідки цих подій – ДОТи. Однак тривалий час ця сторінка історії замовчувалася, адже Київський укріпрайон за задумом Сталіна мав бути нездоланним. Оскільки гітлерівці його таки прорвали, то цю сторінку історії засекречували. Але саме завдяки гарнізону КиУРу мужності та героїзму бійців плани гітлерівців про блискавичну облогу Москви були зірвані. Оборона Києва тривала 72 дні, з 6 липня по 19 вересня 1941 року. За цей час радянська армія зуміла мобілізуватися й захистити Москву від вторгнення. Я нещодавно підняв історичні дані щодо лінії оборони Києва. Так от на 11 липня 1941 року гарнізон, що розміщувався в ДОТах і на інших ділянках оборони Києва налічував близько 40 тисяч бійців, мав 29 танків, 283 гармати, 148 мінометів. Саме бійці КиУРу зіграли вирішальну роль в обороні Києва.

– На стіні ДОТу є меморіальна дошка, де викарбувано прізвище Прилипка Антона Іларіоновича.

– Це мій дідусь, а ще поруч на меморіальній дошці ім’я дідуся мого друга Костянтина Куршудяна. 24 роки тому ми з ним задумали створити тут меморіал на честь всіх оборонців Києва та полеглих у Другій світовій війні, і нам це вдалося.

– Так, і не тільки меморіал, адже таких масштабних Днів вшанування пам’яті полеглих немає в місцях ліній оборони, адже їх було кілька, найбільша на західних кордонах України по річці Західний Буг.

– Ви наче читаєте мої думки. Якраз я хотів сказати, що під час форсування цієї річки й загинув мій дідусь Антон Іларіонович, на війні також поліг і мій дядько – Семен Антонович. Моєму дідусеві випала нелегка доля фронтовика, мобілізованого в 1943 році, адже більшість призовників з раніше окупованої гітлерівцями території зачисляли в штрафні роти. Як відомо з історії таких бійців інколи озброювали тільки цеглинами й кидали на вірну смерть під вогонь ворога, або ж на кулемети смершівців, які були за спинами. Слава Богу, ми живемо в вільній і незалежній Україні, і можемо говорити правду, але говорити мало, треба діяти, тож моя ініціатива щодо відновлення історичної справедливості, це лише маленька часточка цієї великої роботи. Відрадно, що протягом 24-х років все більше людей збирається на місці лінії оборони Києва біля меморіального комплексу ДОТу №480, разом зі мною долучаються до вшанувань мої діти й онуки.

За матеріалами офіційного сайту
Гостомельської селищної ради